Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2016 року Справа № 925/1565/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Катеринчук Л.Й. (головуючого), Куровського С.В., Ткаченко Н.Г. розглянувши касаційну скаргу ПАТ "Райффайзен Банк Аваль"на ухвалуКиївського апеляційного господарського суду від 22.08.2016 рокуу справі Господарського суду№ 925/1565/13 Черкаської областіза позовомТОВ "Торгівельно-промисловий дім "Земляни"до фізичної особи-підприємця ОСОБА_6за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Реєстраційної служби Уманського міськрайонного управління юстиції Черкаської областіпро витребування майна за участю в судовому засіданні представника фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 - ОСОБА_8 (довіреність від 18.11.2013 року),

В С Т А Н О В И В :

26.09.2013 року ТОВ "Торгівельно-промисловий дім "Земляни" в особі ліквідатора Клочка О.М. (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 (далі - відповідача) про витребування з незаконного володіння відповідача на користь позивача нежитлової будівлі з підвалами та ганками літ. "А-2" під літ. "А.Б.а.а1.а1" (цегла), загальною площею 3932,3 кв.м., чотири сараї літ. "В", "Г", "Д","Б", вимощення-1, огорожу №1, троє воріт №2, №3, №5, хвіртку №4, огорожу №6, приямки №7, 8, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, та земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1, загальною площею 3979 кв.м., надану для обслуговування універмагу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на підставі статті 388 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) з огляду на порушення порядку продажу спірного майна з аукціону в ліквідаційній процедурі у справі №Б-50/184-10 про банкрутство підприємства-позивача (том 1, а.с. 4 - 34).

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 30.09.2013 року порушено провадження у справі №925/1565/13 та прийнято позовну заяву до розгляду у судовому засіданні, яке неодноразово відкладалося місцевим господарським судом; ухвалою суду від 26.11.2013 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Реєстраційну службу Уманського міськрайонного управління юстиції Черкаської області (том 1, а.с. 1 - 3, 83 - 84, 94 - 96, 122 - 126, 220 - 221).

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 26.11.2013 року зупинено провадження у даній справі до розгляду в межах провадження у справі №Б-50/184-10 про банкрутство позивача заяви ліквідатора про визнання недійсним аукціону від 21.02.2011 року з продажу майна банкрута, що є предметом спору у справі №925/1565/13, та договору купівлі-продажу від 02.09.2011 року, укладеного між позивачем та переможцем аукціону ТОВ "Інтер-строй інвест" (том 1, а.с. 225 - 226).

08.06.2016 року до місцевого господарського суду надійшла заява ліквідатора підприємства-позивача Косиневського М.А. про відмову від позову та припинення провадження у справі №925/1565/13 (вх. №11446/16) (том 1, а.с. 254 - 259).

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 09.06.2016 року поновлено провадження у даній справі та призначено її розгляд на 21.06.2016 року (том 1, а.с. 260).

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 21.06.2016 року (суддя Єфіменко В.В.) провадження у справі припинено за відсутністю предмета спору на підставі пункту 11 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) з огляду на встановлення обставин реалізації нерухомого майна позивача, щодо якого виник спір про його витребування у добросовісного набувача, під час провадження у справі №Б-50/184-10 про банкрутство позивача та спрямування виручених від його продажу коштів на задоволення вимог заставного кредитора ПАТ "Райффайзен Банк Аваль"; при цьому, судом не прийнято відмову ліквідатора Косиневського А.М. від позову через його неявку в судове засідання та неможливість роз'яснення йому наслідків відмови від позову (том 1, а.с. 265 - 266).

04.08.2016 року ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" (далі - скаржник), вважаючи, що ухвала місцевого господарського суду про припинення провадження у справі №925/1565/13 стосується його прав, як учасника справи про банкрутство ТОВ "Торгівельно-промисловий дім "Земляни", в ході якого відбувається задоволення вимог кредиторів, зокрема, скаржника як іпотекодержателя спірного майна, звернулося до Київського апеляційного господарського суду через місцевий господарський суд з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати ухвалу суду першої інстанції від 21.06.2016 року про припинення провадження у справі за безпідставністю її прийняття та направити справу до місцевого господарського суду для розгляду по суті, зазначаючи про визнання недійсними правочину з продажу спірного майна постановою апеляційного суду від 09.02.2015 року у справі №Б-50/184-10 про банкрутство позивача (том 2, а.с. 6 - 34).

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.08.2016 року (колегія суддів у складі: головуючого судді - Смірнової Л.Г., суддів: Чорної Л.В., Кропивної Л.В.) апеляційне провадження у справі №925/1565/13 за апеляційною скаргою ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" припинено з підстав встановлення обставин відсутності у заявника апеляційної скарги права на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції в розумінні статті 91 ГПК України, так як скаржник не набув статусу учасника провадження у даній справі, а оскаржуваним судовим рішенням не вирішувалося питання про його права та обов'язки (том 2, а.с. 49 - 52).

Не погоджуючись з прийнятою апеляційним судом ухвалою, скаржник звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою (з урахуванням уточнення за вих. №140/8/3404 від 19.10.2016 року), в якій просив скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції від 22.08.2016 року та направити справу для подальшого розгляду до Київського апеляційного господарського суду, обґрунтовуючи порушенням судом апеляційної інстанції положень статей 80, 91 ГПК України, що полягало у неповноті з'ясування обставин справи на предмет наявності у ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", як учасника справи про банкрутство та іпотекодержателя спірного майна, права на апеляційне оскарження ухвали місцевого господарського суду від 21.06.2016 року про припинення провадження у справі №925/1565/13 за відсутністю предмета спору (перепродажу спірного майна третій особі за час розгляду справи в суді).

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 22.08.2016 року на предмет правильності застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, вислухавши представника відповідача - ОСОБА_8, дійшла висновку про наявність правових підстав для її задоволення, з огляду на таке.

Положеннями статті 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.

Статтею 129 Конституції України встановлено основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

Отже, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення ставиться в залежність від приписів процесуального закону.

Статтею 91 ГПК України визначено коло осіб, що мають право апеляційного оскарження рішення місцевого господарського суду, якими є сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участі у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки.

Відповідно до частини 6 статті 106 ГПК України, апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду можуть подавати сторони та інші учасники судового процесу, зазначені у цьому Кодексі та Законі України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Отже, право на апеляційне оскарження рішення (ухвали) суду першої інстанції, яке не набрало законної сили, мають сторони у справі, прокурор, а також особи, які не були залученні до участі у справі, але судове рішення, що оскаржується, безпосередньо стосується їх прав та обов'язків.

Відтак, судом апеляційної інстанції має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення місцевим господарським судом є скаржник, або у мотивувальній частині оскаржуваного рішення повинні міститися висновки суду про права та обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки цієї особи. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із визначеного пунктом 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод, права кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав та обов'язків. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги

Пунктом 52 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України" №7 від 17.05.2011 року роз'яснено, що у розгляді апеляційної скарги, поданої особою, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції і яка вважала, що місцевим господарським судом вирішено питання про її права та обов'язки, апеляційний господарський суд, прийнявши апеляційну скаргу до провадження, повинен з'ясувати наявність правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі. Якщо при цьому буде встановлено, що права такої особи оскаржуваним судовим рішенням не порушені та що питання про її права і обов'язки стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувалися, то апеляційний господарський суд своєю ухвалою припиняє апеляційне провадження на підставі пункту 1 частини 1 статті 80 ГПК України, оскільки у такому випадку не існує правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі, в зв'язку з чим відсутній суб'єкт апеляційного оскарження.

З'ясовуючи наявність правового зв'язку між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та сторонами у справі №925/1565/13, апеляційний суд встановив, що скаржником не надано доказів порушення його прав оскаржуваним судовим рішенням (ухвалою) та вирішення судом першої інстанції питання про його права та обов'язки, що надавало б йому право на апеляційне оскарження прийнятої ухвали про припинення провадження у даній справі за відсутністю предмета спору.

Також, судом апеляційної інстанції встановлено, що нерухоме майно, яке є предметом спору у справі №925/1565/13, було реалізовано під час провадження у справі №Б-50/184-10 про банкрутство позивача та скаржник, як заставний кредитор, в іпотеці якого перебувало спірне майно, вже отримав погашення своїх кредиторських вимог за рахунок продажу предмета іпотеки, що підтверджується рішенням Червонозаводського районного суду міста Харкова від 21.01.2015 року у справі №646/4887/14-ц (том 1, а.с. 257 - 258).

З огляду на встановлене, апеляційний суд дійшов висновку, що доводи скаржника про порушення його прав, як іпотекодержателя спірного майна позивача, внаслідок прийняття судом першої інстанції ухвали про припинення провадження у даній справі за позовом ліквідатора про витребування спірного майна з володіння відповідача, як добросовісного набувача, не можуть вважатися належним обґрунтуванням права ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" на апеляційне оскарження відповідно до статті 91 ГПК України, у зв'язку з чим припинив апеляційне провадження за його апеляційною скаргою на підставі пункту 1 частини 1 статті 80 ГПК України.

Колегія суддів касаційного суду не погоджується з такими висновками апеляційного суду з огляду на таке.

Матеріалами справи підтверджується, що порушене ухвалою суду від 30.09.2013 року позовне провадження у справі №925/1565/13 зупинялося ухвалою суду від 26.11.2013 року до розгляду в межах провадження у справі №Б-50/184-10 про банкрутство позивача заяви ліквідатора про визнання недійсним результатів аукціону від 21.02.2011 року з продажу майна банкрута, що є предметом спору у справі №925/1565/13, та договору купівлі-продажу від 02.09.2011 року, укладеного між позивачем та переможцем аукціону ТОВ "Інтер-строй інвест" (том 1, а.с. 1-3, 225-226).

В обґрунтування доводів апеляційної скарги ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" зазначив, що постановою Харківського апеляційного господарського суду від 09.02.2015 року у справі №Б-50/184-10 визнано недійсними результати аукціону від 21.02.2011 року з продажу спірного майна позивача, яке перебувало в іпотеці банку-скаржника, та договір купівлі-продажу, укладений ліквідатором з переможцем спірного аукціону, що є підставою для витребування проданого з аукціону майна його власником (позивачем) від відповідача, як добросовісного набувача спірного майна у переможця аукціону, в порядку статті 388 ЦК України.

Однак, припинення місцевим господарським судом ухвалою від 21.06.2016 року провадження у справі за позовом ліквідатора позивача про витребування у відповідача спірного нерухомого майна з підстав його відчуження третій особі в ході позовного провадження у справі №925/1565/13 є преюдиційним фактом, який перешкоджає повторному зверненню власника (ліквідатора) про повернення майна в порядку статті 388 ЦК України до ліквідаційної маси та реалізацію в ліквідаційній процедурі у справі про банкрутство з метою задоволення вимог заставного кредитора ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" на суму 11,8 млн. грн.

З огляду на таке, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про невідповідність висновків апеляційного суду за змістом оскаржуваної ухвали від 22.08.2016 року вимогам статті 91 ГПК України та необхідність у спірному випадку застосування прямих норм Конституції України (статей 55, 129) при прийнятті рішення про право на апеляційне оскарження ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" ухвали суду першої інстанції про припинення провадження від 21.06.2016року.

Також, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає про те, що згідно пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції з 19.01.2013 року внесено доповнення до статті 16 ГПК України частиною такого змісту: "справи у майнових спорах, передбачених пунктом 7 частини 1 статті 12 цього Кодексу, розглядаються господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство", а також доповнено частину 1 статті 12 пунктом 7 про підвідомчість господарським судам справ у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство. Перелік таких майнових вимог законодавцем не обмежено, однак передбачено винятки щодо спорів, пов'язаних з визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів) за позовом контролюючих органів, визначених Податковим кодексом України.

Такі зміни щодо виключної підсудності певних спорів судам, у провадженні яких перебуває справа про банкрутство, набрали чинності з 19.01.2013 року.

Отже, законодавець змінив норми процесуального права в частині виключної підсудності і такі зміни поширюються на всі правовідносини у майнових спорах з боржником, які розглядаються судами у справах про банкрутство після 19.01.2013 року, незалежно від того, що до боржника можуть застосовуватися окремі положення матеріального та процесуального права, визначені Законом про банкрутство в редакції, яка існувала до набрання чинності Законом України №4212-VІ від 22.12.2011 року та в силу пункту 1 Прикінцевих та перехідних положень продовжує застосовуватися до окремих боржників.

Такого правового висновку дійшов Верховний Суд України у Постанові №16/047 від 13.04.2016 року у справі №908/4804/14, який, проаналізувавши зміни до статей 16 та 12 ГПК України в системному аналізі з положеннями Закону про банкрутство №2343-ХІІ (у редакції Закону України №4212-VІ від 22.12.2011 року), зазначив про те, що за умови порушення провадження у справі про банкрутство боржника, особливістю вирішення майнових спорів до боржника є те, що вони розглядаються та вирішуються господарським судом без порушення нових справ, що узгоджується із загальною спрямованістю Закону №2343-ХІІ, який передбачає концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів.

Отже, висловивши таку правову позицію про розгляд у межах провадження у справі про банкрутство майнових спорів боржника, Верховний Суд України змінив свою правову позицію зазначену у Постанові від 29.04.2015 року у справі №903/134/13-г про можливість розгляду окремих спорів (позовних вимог про витребування майна боржника до ліквідаційної маси за статтею 388 ЦК України) поза межами провадження у справі про банкрутство.

Висновки Верховного Суду України у Постанові від 13.04.2016 року у справі №908/4804/14 щодо застосування норм процесуального права, відповідно до статті 11128 ГПК України, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують положення статей 12, 16 ГПК України.

Отже, встановивши виключну підсудність майнових спорів до боржника з 19.01.2013 року суду, який здійснює розгляд справи про банкрутство, законодавець тим самим розширив повноваження такого суду на предмет можливості визнання недійсними правочинів із цивільно-правових підстав та повернення майна боржнику в порядку статті 388 ЦК України, оскільки особи, права яких порушено такими правочинами, та власник, майно якого відчужено третім особам без його згоди, вже не може захистити свої права шляхом звернення з відповідними вимогами у позовному провадженні.

Відтак, заявлений ліквідатором спір про витребування до ліквідаційної маси банкрута майна з володіння третьої особи, яка його набула за цивільно-правовим договором у переможця аукціону, результати якого було визнано недійсними в судовому порядку, підлягає розгляду господарським судом з врахуванням виключної підсудність його суду, який здійснює провадження у справі про банкрутство.

Зазначені висновки Верховного Суду України про виключну підсудність судам, які розглядають справи про банкрутство, спорів з вимогами ліквідатора про повернення майна боржника до складу ліквідаційної маси, в тому числі на підставі статті 388 ЦК України, слід врахувати судам при подальшому розгляді даної справи №925/1565/13.

З огляду на зазначене, ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 22.08.2016 року слід скасувати, а справу №925/1565/13 передати до суду апеляційної інстанції для здійснення апеляційного розгляду за апеляційною скаргою ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" №140/8/2380 від 01.08.2016 року на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 21.06.2016 року.

На підставі викладеного та керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" задовольнити.

2. Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 22.08.2016 року у справі №925/1565/13 скасувати.

Справу №925/1565/13 передати до Київського апеляційного господарського суду для здійснення апеляційного розгляду за апеляційною скаргою ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" №140/8/2380 від 01.08.2016 року на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 21.06.2016 року.

Головуючий Л.Й. Катеринчук

Судді С.В. Куровський

Н.Г. Ткаченко